Є такий стан, коли ніби розчиняєшся у своїй справі. Працюєш і навколо нічого не існує: ні телефону, ні соцмереж і жодних сторонніх думок. Повна концентрація і максимальна працездатність – ніщо не може відволікти в цю хвилину. Відчуваєш, ніби в тебе відкрився “режим бога”. Такий стан називають “потоком”.
Де знаходиться потік
Американський психолог Міхай Чіксентміхайї пропонує уявити потік на площині. Вертикальна вісь – це рівень складності якогось заняття. Наприклад, зіграти на піаніно гаму одним пальцем легко, а “Політ джмеля” у дві руки – складно. Горизонтальна вісь – це рівень розвитку навички. Тобто, якщо я вже вмію грати на піаніно двома руками, я просунувся праворуч, а якщо поки тільки гаму – стою на початку.
Сам потік іде по діагоналі: витікає з початкової точки і тече в бік збільшення складності та вмінь.
Як залишатися в потоці
Припустимо, ми поки що тільки вчимося грати на піаніно і стартуємо з початку координат. Ми ще нічого не вміємо, тому почнемо з найпростішого – навчимося грати гами. Це завдання підходить нашому рівню, починає виходити, ми захоплюємося і потрапляємо в потік.
Якщо ми навчилися грати гами, але продовжуємо їх мусолити, то в якийсь момент стане нудно, ми вийдемо з потоку і почнемо відволікатися.
Щоб залишатися в потоці, потрібно поступово підвищувати складність завдань. Важливо не робити цього різко. Наприклад, ми вивчили гами та вирішили, що настав час грати пісні у дві руки. Але для нашого рівня це поки що важкувато: часу витрачаємо багато, а виходить однаково погано, задоволення зникає і “може, це і не моє зовсім”.
Головне правило потоку – контролювати складність. Якщо щось стає занадто легко, значить, час ускладнити. Якщо переборщив зі складністю – спростити.
Вивчив гами → навчився грати однією рукою → у траві сидів коник → під’єднав другу руку → погано виходить, продовжив вчити руки окремо → з’єднав руки, розучив багато мелодій → додав педаль → ще багато мелодій → “Політ джмеля”.
Небезпеки потоку
Потік – це суто суб’єктивна категорія: коли ти копаєшся у своїй справі, тобі це подобається і в тебе виходить.
При цьому:
- Потік не гарантує, що ти робиш щось корисне, потрібне або затребуване. Ти можеш потрапити в потік, підвищуючи ступінь майстерності гри на пилі. Але кому це потрібно, крім тебе?
- Потік не гарантує, що в тебе правильна техніка або реальний прогрес. Це просто стан розуму. Людина в потоці може думати, що вона прекрасно грає на барабанах, при цьому вона не робить жодного руху правильно.
- Відчуття потоку може заміщати зворотний зв’язок від світу. Тобі може здаватися, що ти робиш потрібну і важливу справу, хоча насправді твій мозок просто підсів на відчуття досягнення.
- Люди, які підсіли на потік, схильні кидати ті заняття, де вони цього потоку не відчувають. Логіка така:
Якщо я не відчуваю тут потоку, це не моє.
А насправді в будь-якій роботі є важкі моменти і проблеми. Не варто йти з роботи, яка тебе годує, в пошуках невловимого покликання.
Тож у потоці працювати необов’язково. Приємно – так. Обов’язково – ні.
