Коли ваш бізнес працює, зростає і приносить гроші, рано чи пізно постане питання – чи брати інвестиції?
Існує міф, що всі підряд хочуть отримати такі інвестиції. Насправді, ця тема роздута стартапами, які особливо ще нічого не зробили, але вже просять гроші. Були золоті часи, коли мішок алмазів давали тільки за красиву презентацію, а зараз навіть працюючий продукт нічого не гарантує.
До чого це все? Коли бізнес росте і заробляє, питання “Брати чи не брати чужі гроші” стає серйозним. Для нас дилема була така:
Береш інвестиції -> стаєш білим і прозорим -> і втрачаєш доступ до безконтрольного висмикування грошей із компанії.
Цю задачку не так просто вирішити. Особливо в тому випадку, коли це твій перший бізнес, досвіду немає, а гроші почали з’являтися. Та ще представник фонду підливає масла у вогонь: “усі ваші зарплати ми приведемо до ринкових”.
Що ми зробили? Ми тоді злякалися і злили угоду. По-перше, не розуміли толком, що робити з інвестиціями. По-друге, здавалося, що ми програємо в грошах.
Оцінюючи цю історію через багато років, я прекрасно розумію, що не взяти інвестиції було величезною помилкою. Думки з цього приводу такі:
- Коли в компанію вкладаються, вона отримує зафіксовану для світу оцінку. Це важливо для наступних вкладень, продажу компанії, виходу частини засновників, роздачі опціонів тощо. До цього моменту всі оцінки – це просто хотілки, які нічим не підкріплені.
- Інвестор може дати компанії додатковий розгін. Навіть якщо це буде просто зовнішній спостерігач без активного впливу. У засновників будуть зобов’язання, які потрібно буде виконувати, а це саме по собі дуже цінно. А якщо інвестор стратегічний, то допоможе підняти продажі, вибудувати процеси і навести лад. Тоді це взагалі казка.
- Можливо, в моменті ваші зарплати стануть меншими. Але з іншого боку, з’являються частки, які коштують реальних грошей (див. пункт 1). На дистанції ви точно виграєте, але нову машину в лізинг просто зараз за рахунок компанії вже не взяти.
Усе вище написане – історія про страх змін і довгострокову стратегію. Коли все добре, тепленько і м’якенько, дуже не хочеться змінюватися. Але якщо ми не будемо йти в зміни самі, світ сам туди затягне нас обличчям по асфальту. Перевірено на собі багаторазово!
