Емоційне вигорання трапляється, коли ми працюємо до виснаження ресурсів, ігноруємо втому або не вміємо її відстежувати.
Вигорання розвивається поступово, і що раніше людина його помітить, то простіше виплисти неушкодженою. І ось для цього корисно розуміти стадії.
Нейтральний стан
Уявімо, що є якийсь нормальний рівень ставлення до роботи. Тоді робота – це просто робота, вона приносить задоволення і не заважає іншим важливим для нас частинам життя. Ось воно на графіку: не надто високо, але й не надто низько:
Перша стадія: залежність
Уявімо людину, яка щойно влаштувалася на роботу. Зараз їй усе в новинку і все цікаво. Її оточує сильна команда, а офісом гуляє дух досягаторства. Якщо приходиш попрацювати в суботу – це негласно схвалюється, а викласти в інстаграм фото з нічного офісу вважається за подвиг.
Колеги відзначають професіоналізм нашого героя, начальник хвалить його на планерках і взагалі за місяць він зробив удвічі більше завдань, ніж планував. Наш герой відчуває прилив радості, хоча він і мало спить. Він сидить на голці професійного схвалення, і воно дає йому сил.
Друга стадія: втома
Навіть на найкращій роботі світу і з найсильнішою мотивацією неможливо постійно працювати на межі сил. І ось наш герой відчуває, що починає втомлюватися.
Третя стадія: виснаження
Біда в тому, що наш герой все ще хоче отримувати великі результати і схвалення колег. Тому він продовжує підіймати цілину, не звертаючи уваги на втому і недосипання. Нервове напруження стало для нього звичайним фоном. І ось це – головна пастка.
Людина не може і не повинна працювати в постійній напрузі. А вона працює, не звертаючи уваги на свій стан. І саме через це в неї зараз відбудеться вигорання.
Поступово у нашого героя буде все більш і більш пригнічений стан. Він незадоволений своєю роботою і незадоволений собою. Він ходить постійно застуджений, тому що імунітет знижений через хронічний недосип і перевантаження. Він став випивати, щоб зняти стрес: спочатку келишок вина, потім два, потім півпляшки. А алкоголь не знімає стрес.
Що далі – то гірше: людина продовжує тягнути свій плуг, не звертаючи уваги на стрес. Але радості в роботі не було вже давно.
Людина більше не відчуває натхнення від роботи. Замість натхнення в неї спочатку роздратування, потім ненависть, а якщо довго не звертати на це увагу – апатія та байдужість. Наш герой починає працювати за мінімально допустимою планкою якості – аби тільки не звільнили.
Якщо з цим нічого не робити, то в якийсь момент він пройде точку неповернення і накосячить так, що доведеться звільнятися.
І як же тепер мені будувати кар’єру?
Як вам будувати – ми не знаємо (і взагалі ніхто крім вас не знає). Але ось капітанські поради, які іноді допомагають:
- Пересядь з голки схвалюваного трудоголізму на нормальний режим роботи.
- Якщо хтось у компанії підтримує твої нічні бдіння над завданнями – будь обережним. А якщо ти дівчинка – будь обережна.
- Втомлюєшся – відпочивай.
Це не означає, що потрібно звісити лапки, вимикати ноутбук рівно о 18:00 і говорити:
На сьогодні все.
Іноді потрібно і посидіти вночі, і доробити, і зробити трудовий подвиг. Просто не роби це постійною практикою. Вигорання – саме від такого.
Вихід із першої стадії вигорання
У вигорання є чотири умовні стадії, що далі – то страшніше. Подивимося, що можна зробити, коли ти опинився на першій.
Професійне вигорання починається з яскраво вираженого трудоголізму. Це коли людина горить своєю справою, тому працює і у вихідні, і вечорами, і ночами.
Проблема в тому, що коли людина зациклюється на роботі, у неї не залишається часу на хобі, вона перестає бачитися з друзями та сім’єю, тож у її житті виникає дисбаланс – якась частина її потреб не задовольняється. Але поки що це малопомітно, бо вся увага на роботі.
Вправа: оцінка балансу
Можна зробити одну вправу – її називають колесом балансу Пола Маєра. Це американський підприємець і коуч. Він вважає, що для гармонійного життя потрібно підтримувати баланс у різних життєвих сферах. Їх може бути 5, чи 8, чи 10 – хто скільки хоче.
Спочатку потрібно виписати те, що ми вважаємо важливим для життя. Наприклад:
- допомагати своїм батькам і частіше з ними бачитися: “сім’я”;
- підтримувати спілкування з друзями, щоб було з ким і у відпустку злітати, і пива випити: “друзі”;
- добре почуватися: “здоров’я”,
- мати справу для душі, яка відволікатиме від турбот: “хобі”;
- назбирати грошей у резерв: “гроші”;
- літати щороку на море і коли-небудь – в Амстердам: “відпочинок”;
- закінчити аспірантуру – “саморозвиток”;
- стати керівником відділу – “кар’єра”.
Далі в кожній сфері потрібно оцінити за десятибальною шкалою, наскільки все влаштовує: 0 – усе погано, 10 – усе супер.
А коли людина почала трудоголити, вона забула все, що для неї було важливим – довелося пожертвувати іншими секторами заради роботи, тому колесо перекособочило.
Зараз це непомітно, але рано чи пізно одна зі сфер, що просіли, вистрілить. Наприклад, запущене поколювання в боці приведе на операційний стіл. Або в якийсь момент накриє почуття самотності.
І як тепер усе відразу робити?
Усе відразу й не потрібно. Головне, для чого роблять цю вправу, – це дати собі візуальну опору, щоб оцінити, що тобі важливо і наскільки ти за цим ідеш. Тому що на куражі нової роботи це легко упустити. А коли в тебе є візуальна підказка, ти все швидко розумієш.
Не потрібно заповнювати ці кола для “Інстаграма”, свого боса або чоловіка. Якщо відчуваєте, що рвете чарти на роботі, заповніть ці кола для себе, хоча б подумки. Далі ви все самі знаєте.
