Дозвольте мені невелику рефлексію. Я хочу розповісти спочатку про те, що не люблю в понятті “керування часом”.
Я маю великий скепсис до стереотипного визначення цього терміна та образу людини, яка вічно все встигає. Тому що такою я колись намагалася бути і навіть насправді виходило: я вмію робити фокуси на кшталт організації зйомки на 20+ осіб за три дні.
Ось тільки ці подвиги робилися в хороших випадках на азарті, а в поганих – на експлуатації ресурсів своєї голови і повній відсутності пріоритетів і спроб критично оцінити важливість справи, а також невмінні сказати “ні”.
Від цього були й досі інколи є цікаві “побічки”: гіперфокус на роботі, але неуважність у побуті, відчуття, що дістатися куди завгодно можна за 15 хвилин.
Я не можу сказати, що методична праця не була мені потрібне на якомусь етапі життя. За 3,5 року на цій енергії мені вдалося з точки “от би грошенят за роботу отримувати, а то стипендія кілька тисяч” стати тією, хто я є зараз. Але, безумовно, я могла б зробити те ж саме розумніше і дбайливіше, якби в мене була Я з 2023 року…
По-друге, як концепт – ця штука прив’язує вашу цінність до вашої продуктивності. Якщо ви і так до цього схильні, то ще й посилить.
А ще, принаймні на мені не працює нічого з того, що типу має бути ефективним.
Наприклад ідея “зроби найогидніше завдання вранці, потім дихай вільно”. Нічого подібного, я буду саботувати його і прокрастинувати як востаннє. Мені навпаки підходить спочатку робити дрібні справи, розставляти завдання іншим, щоб вкотитися в ритм і далі братися за велике. Або взагалі розділяти дні – ставити великі й “думальні” справи у спеціально відведений день без зустрічей.
Тайм-менеджемент здорової людини
Що є для мене нормальний тайм-менеджмент, про який є сенс розповісти:
- Це пріоритети. Це коли ви, звісно, можете здійснити трудовий подвиг, але перед цим ви переконаєтеся в його необхідності і посунете інші справи. Або коли зариваєтеся в завданнях – знаходите способи пріоритезувати і делегувати/прибрати непотрібні.
- Це повага до себе. Коли ви відмовляєтеся працювати в культурі, для якої раптово влетіти і скинути на вас палаючу кулю – норма.
- Це вибірковість. Не взяти новий проєкт, якщо він стратегічно не принесе вам користі. Не піти на івент, якщо погано почуваєшся.
- Це фокус. Коли ви організуєте простір для тихої роботи без повідомлень. Коли не хапаєтеся за все, а якщо й хапаєтеся, то можете вчасно зупинитися і попросити підтримки. Коли точно знаєте, що найважливіше на сьогодні, завтра, на місяць і на рік. Коли розумієте, що фокус може змінитися, але сам факт пріоритету залишиться
