Вивчали іноземні мови в школах ще на початку XX століття, переважала то французька, то німецька, то англійська. Але на достатньому для вільного спілкування рівні їх опановували небагато. Та й зараз вивчити мову в школі без додаткових занять на мовних курсах або з репетитором, гадаю, неможливо (може, в спеціалізованих, з ухилом на мови, ну і це не гарантія). Узяти першого зустрічного на вулиці, найімовірніше, його знання будуть обмежені стандартним:
Е пен, е пенсіл, е тейбл, Ландан – із зе кепітал оф Грейт Британ…
Якби іноземна була такою потрібною, напевно, люди б її знали краще і цих знавців було б у рази, десятки, а то й сотні разів більше, ніж зараз. Але ні, вже понад століття від початку вивчення минуло, а англійська так і залишається для нас радше мрією – ось виросту і вивчу.
Соу, вай ду ю лен інгліш?
Більшість дорослих слухачів відкривають онлайн-словники і вмикають англійські субтитри зовсім не для офісного ривка. Не для невимушеної балаканини з іноземцями на веранді затишної кав’ярні з плетеними меблями. Мову вивчають не для незабутнього відчуття інтелектуальної свободи на форумах і конференціях. І не на радість мамі.
Як показують глибинні інтерв’ю, головним мотивом для вивчення англійської мови є прагнення людини підвищити самооцінку.
Люди хочуть зробити щось таке, чим пишатимуться.
Англійська тут не потрібна?
Впевнене знання англійської мови в українському суспільстві все ще рідкість. Є щонайменше дві причини, чому ми, на відміну, наприклад, від жителів скандинавських країн, не говоримо англійською.
- По-перше, відкрию страшну таємницю. Вчителі англійської мови в українських школах здебільшого теж не знають англійської.
Дослідження показують, що багато викладачів володіють мовою на рівні Intermediate або навіть Pre-Intermediate.
Утім, не потрібно кивати на школу. Головна причина полягає в тому, що включеність України в міжнародні комунікації поки є досить невелика. Українець може протягом життя жодного разу не потрапити в ситуацію, коли йому справді потрібно порозумітися англійською. Знання іноземної не є практичною необхідністю для мільйонів жителів країни, тому вони і не вчать мову.
Наш земляк, який упевнено розмовляє англійською, викликає повагу, тому що він може робити те, що не можуть інші. У цьому і полягає привід для самоповаги.
Наш конкурент – Instagram
На людину, яка вирішила вивчити іноземну мову, чекає безліч перешкод. Головні спокуси, що випробовують її мотивацію на міцність, кореняться в інтернеті.
На кожного з нас ллються нескінченні потоки легкозасвоюваної попсової інформації. Балом заправляє хайп і псевдоінтелектуальний персоніфікований фастфуд, який за допомогою правильного налаштування таргету надсилається користувачеві прямо в мозок.
У таких реаліях запитувати людину, що б у вільний час вона зробила з більшим задоволенням – зависла в соціальних мережах або повчилася – означає часто ставити риторичне запитання.
Як вважаєте, потрібна нам англійська чи ні? І якщо так, то це справді необхідність чи все ж таки данина моді та плюсик у скарбничку самоповаги?
