Мелодія розуму: Деніел Левітін про те, як музика допомагає в роботі

Мелодія розуму: Деніел Левітін про те, як музика допомагає в роботі

Ентоні Вінг Коснер у блозі Dropbox розповідає, чому керівникам корисно грати на піаніно – хоча б простеньку мелодію
Писати електронного листа – все одно, що писати пісню? Чи, навпаки, офісна робота має такий самий віддалений стосунок до музики, як і до кулінарії?

Що, якщо музика вплинула на еволюцію мозку так, що це позначається на нашій повсякденній роботі? Не те, щоб нам потрібно грати на барабанах у залі засідань, але почуття контролю ритму, мелодійність розповіді, майстерність звучання, створення гармонії – всього цього прагнуть у своїй роботі немузиканти.

Когнітивний нейробіолог, письменник і автор пісень Деніел Левітін розуміє обидві сторони цього рівняння. Він написав книжку This is Your Brain on Music (“Ваш мозок під впливом музики”), яка перевернула наші уявлення про музику, а потім випустив чудову книжку про написання пісень і еволюцію мозку через призму музики The World in Six Songs (“Світ у шести піснях”).

Потім 2014 року він взявся за ментальні звички – не тільки музикантів, але насамперед СЕО – у книзі The Organized Mind (“Організоване мислення”). Крім розповіді, як високопродуктивні люди використовують час, простір і увагу, щоб форсувати свій вплив, книжка містить таємну інструкцію з використання баєсівського мислення для розв’язання повсякденних проблем.

Ми можемо будь-що розглянути з точки зору статистичних ймовірностей, але байєсівський підхід полягає в оновленні моделі на основі нових даних. Так нейробіолог Карл Фрістон розмірковує про мозок, а когнітивна психологиня Елісон Гопнік – про навчання дітей. Насправді байєсівські мережі, концепцію яких розробив Джуда Перл 1985 року, лежать в основі більшості сучасних підходів до штучного інтелекту та машинного навчання.

Левітін представляє цю техніку в книзі “Організоване мислення” як інструмент для ухвалення рішень під час аналізу ефективності витрат або оцінки ймовірних результатів за базовою ставкою. Але байєсівське мислення також лежить в основі нашого музичного досвіду. Велика частина роботи Левітіна пов’язана з нейрокартографією – виявленням функціональних ділянок мозку, відповідальних за пізнання музики.

Більш універсальна форма цієї картографії була частково створена в рамках проєкту з пошуку конектома людини (повний опис структури зв’язків у нервовій системі організму), який зараз розрісся до вивчення відмінностей у цих зв’язках упродовж усього життя та при певних захворюваннях.

Ми далекі від розуміння того, як усі ці з’єднання працюють, але великі мережі зростають у певний спосіб, і одна з їхніх характеристик – зростаюча складність. Отже, щоб дізнатися, як працює мозок, потрібно з’ясувати, як він став таким, яким він є. І це повертає нас до музики і того, як вона виявилася настільки еволюційно корисною для нас 50 тисяч років тому.

Стільки часу може знадобитися, щоб зміна виявилася в геномі людини. Мабуть, музика зробила щось – або багато чого – набагато кращим для людей, якщо ми присвятили їй так багато часу й уваги. Настільки, що створення музики змусило наш мозок розвиватися новими шляхами. Приготування їжі та турбота про дітей зробили нас людьми. Тепер, багато в чому завдяки роботі Левітіна, ми можемо додати до цього списку музику.

Існує багато теорій еволюційних переваг, які дає нам музика. Левітін говорить про шість типів пісень: дружба, радість, зручність, релігія, знання і любов. Вони показують, яким чином музика була корисна для людства і сформувала наш індивідуальний і колективний мозок. Левітін показує, що кожна з цих здібностей посилювала соціальний зв’язок і організацію знань, які привели нас до такого еволюційного успіху (на сьогоднішній день).

Вивчати музику – означає дивитися на час особливим чином. Це означає слухати глибоко. Це означає бути точно налаштованим на поведінку оточуючих. Це також означає вивчення правил і статистичних моделей, які генерують те, що ми вважаємо музикою.

Генерація шаблонів на основі статистичних правил також лежить в основі інших великих людських здібностей – мовлення та мови. У нас є речові докази давнини музики у вигляді кістяної флейти, якій 50 тисяч років, а ось для мови немає аналогічного предмета. Але що б не виникло першим, і музика, і мова мають здатність до генерації. Генерація складної поведінки з простих правил – двигун еволюції всієї природи.

Є також докази того, що в людей, після того як вони навчилися виготовляти кам’яні знаряддя, збільшилися розміри мозку і тіла, завдяки чому стали доступнішими продукти харчування, багаті поживними речовинами. Когнітивні мережі мозку, пов’язані зі здатністю виготовляти інструменти майже 2 млн років тому, – це ті самі мережі, які ми зараз використовуємо для гри на піаніно.

Що стосується мови, то немає жодного порівнянного артефакту того періоду, який ми могли б відтворити. Але ми можемо бачити, що елементи музики зародилися дуже давно.

Людський мозок розвивався з музикою і танцями, і тому ми повертаємося до професійних музикантів і керівників.

“Рівень інтелекту вражає, – каже Левітін, який провів більшу частину свого життя у вищих навчальних закладах. – Я бачив, як керівники компаній і музиканти просто занурювалися в проблеми на 15 рівнів глибше”. Але артисти, керівники, провідні спортсмени та інші високопродуктивні люди мотивовані самою роботою. Вони готові зануритися на 15 рівнів глибше “з проблем, які їх цікавлять”, зазначає він.

Левітін називає це “суперздатністю до аналітики”. Це здатність одночасно утримувати в голові безліч аспектів проблеми і помічати, як із часом змінюються їхні взаємини. Це може бути опис джазового соло чи інвестиційної стратегії, але здатність розвивати такі глибокі ієрархічні знання з предмета розвивалася разом із музикою. За кілька тисячоліть наш мозок став дуже організованим, що дає нам змогу набагато ефективніше кодувати інформацію – і у великій кількості.

“Ваша пам’ять, увага і сприйняття структуровані – у вас є спеціальні слоти, щоб поміщати туди щось, – каже він. – Ви бачите шаблони. Ви бачили їх раніше. Це не просто красива музика, яку ви почули мимохідь. Це послідовність 2-5-1”. Левітін знаходить той самий тип організованого мислення в бізнесі, наприклад: “Ви дізнаєтеся, що крива прибутку зростає відповідно до математичної функції, яку ви бачили раніше, і вона говорить вам, що бренд виходить на міжнародний рівень”.

Таке глибоке розуміння проблемного простору відбувається не тільки завдяки неокортексу. Ідеться не тільки про вищу функцію, а й про глибші мережі хімічних речовин, які пов’язують органи чуття з тим, що говорить про те, що відбувається, розум. Багато було сказано (і набагато більше упущено) про допамін як ключову частину системи винагороди мозку. “Це всього лише одна з 50-100 хімічних речовин, які є в мозку і тілі, – нагадує Левітін, – і єдина, для пошуку якої у нас є інструменти”.

У нейробіолога Карла Фрістона є теорія, що мозок дізнається про світ, постійно тестуючи різні способи мінімізувати здивування. З точки зору Фрістона, нейротрансмітери, такі як сигнали допаміну, розходяться з нашими очікуваннями. Левітін погоджується, що “можливо, насправді кожен нейрохімікат повідомляє про те, що важливо, а що ні – різними способами і для різних типів речей”. У результаті виходить простір у 50 або 100 вимірах, який постійно то синхронізується, то розсинхронізується із самим собою більш-менш організовано у відповідь на чинники навколишнього середовища.

Якимось чином весь цей нейронний матеріал дуже швидко перетворився на аналітичний інструмент. Що стосується написання пісень, Левітін каже:

Ви намагаєтеся потрапити в якусь точку, де виправдовуєте очікування слухачів, але іноді ви кидаєте їм виклик, дивуючи їх. І для того, щоб зробити це, у вас має бути доволі добре опрацьована неявна модель того, наскільки вірогідні певні послідовності акордів.

І це повертає нас до глибшого зв’язку між керівниками компаній та авторами пісень. Вплив здебільшого має емоційний характер. Виразність виконання, судження про лідерське рішення. Це глибока, багатовимірна свідомість. Але, подібно до гри на музичному інструменті, ці вміння застосовуються тільки в обмеженій області. “Вони ніби ігнорують певні речі, які їм не цікаві, не актуальні або не корисні, – каже Левітн про цих високоефективних людей, – і я думаю, що це узгоджується із самою ідеєю бути нейронно-ефективними та дієвими”.

Зв’язок між навчанням музики і поліпшенням керівної функції багато обговорювався і часто заперечується. Але десять хвилин Моцарта – це… десять хвилин Моцарта! Це час прихильності інструменту або продуктивності, яка створює цей ефект. Щоб досягти 10 тисяч годин або будь-якого іншого порога майстерності, потрібно створити цикл зворотного зв’язку із самим собою і звуком, який ви виробляєте.

Звісно, користь музики здебільшого – це задоволення, яке ми отримуємо від її прослуховування. Оскільки музика розвивалася разом з усім іншим, що зробило нас людьми, вона пов’язана з цими глибшими емоціями. Деякі ділянки мозку, що відповідають за створення музики, також стимулюються, коли ми її слухаємо.

Музика робить це для нас уже понад 50 тисяч років, то що ми можемо зробити в нашому повсякденному житті, щоб скористатися цією перетворювальною силою?

Звичайно, якщо ви граєте на інструменті або співаєте, якщо любите танцювати або займатися спортом, заняття музикою може заряджати енергією або заспокоювати, піднімати настрій або очищати. Навіть розучування простих пісень – чудовий спосіб перемкнути мозок у більш концентрований і чуттєвий режим.

Що стосується роботи, Левітін радить використовувати музику відповідально. Багато хто з нас відчуває стрес на роботі, і музика нам допомагає. “Існує багато способів уникнути інформаційного перевантаження, – каже він. – Музика – один із них, але вона не має особливих магічних властивостей, яких більше немає ніде у Всесвіті”. Дедалі більше офісів практикують відкритий простір, і використання навушників стало способом розслабитися. “Але зазвичай, коли ви слухаєте музику під час роботи, виникає ілюзія, що вона допомагає працювати, а в більшості випадків це не так, – попереджає він. – Музика відволікає, і працювати з нею приємніше, але зазвичай ви не такі продуктивні або ефективні. Я думаю, що вона заважає утримувати увагу тривалий час”.

Як тоді включити музику у свій робочий день? Важливий момент, наскільки інтелектуально вимоглива ваша робота і протягом якого часу передбачається слухати музику. Якщо ви зайняті важливою і глибокою роботою, “і вам потрібно натиснути кнопку скидання або знайти натхнення, я б порадив закрити очі, послухати музику п’ять, десять, п’ятнадцять хвилин, а потім повернутися до завдання, але не робити це одночасно”.

Прослуховування музики корисне під час повторюваної роботи, яка не вимагає когнітивних функцій, і де складно підтримувати безпечний рівень уваги – наприклад, далекі вантажоперевезення. “Вам потрібно підтримувати рівень фізіологічної активності досить високо, щоб відреагувати, якщо ситуація раптово вимагатиме від вас уважності та прояву найкращих якостей”.

Можливість ефективно виконувати свою роботу з увімкненою музикою може бути ознакою того, що сама робота не надто складна або всепоглинаюча, щоб забезпечити довгострокове задоволення. Ми знаємо, що глибока когнітивна взаємодія посилює концентрацію під час складних завдань. Готовність витрачати час на поглиблення знань і поліпшення здібностей – запорука майстерності. Так було і для Левітіна у випадку з музикою, нейробіологією та письменством: “Я просто завжди робив те, що любив і що мене цікавило. Те, чим я займався, подобалося мені так сильно, що я робив би це, навіть якби мені за це не платили”.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Роби Бізнес, Укр
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: