Податок на додану вартість

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) називають грошової машиною – нібито настільки він вигідний державі. У бізнес-середовищі цьому «апарату» раді, звичайно ж, не все. Давайте розберемося, в чому суть ПДВ, як з ним працюють в усьому світі та чи позбудеться від нього наша країна.

Зміст статті:

  1. Улюблений податок правителів;
  2. Бізнес на ПДВ;
  3. Найскладніший.

Улюблений податок правителів

Поява ПДВ в кінці 1950-х у Франції експерти пояснюють по-різному: і прагненням швидко наповнити скарбницю, і загальною незадоволеністю підприємців іншими видами податків: з обороту або продажів.

Дійсно, оподаткування кожного перепродажу товару (навіть якщо він на кожному етапі був видозмінений, оброблений, перефасований і т.д.) призводить до каскадному ефекту – нарахування «податку на податок». Виробникові доводиться включати в собівартість продукції податок, вже сплачений постачальником сировини, і нараховувати «свій» податок в тому числі і на суму цього податку. У свою чергу дистриб’ютору доводиться платити податок з ціни роздрібного продажу, яка включає податки виробника і постачальника сировини. І таких етапів накладення може бути багато.

Таке навіть не подвійне, а багаторазове оподаткування, безумовно, несправедливе, хоча з калькулятором в руках нескладно переконатися, що від етапу до етапу сума податку буде рости лише на частки відсотка.

Наповнення бюджету – більш вагомий аргумент на підтримку ПДВ. Так, в самій Франції цей податок забезпечує більше половини всіх податкових надходжень, в країнах, що розвиваються – близько половини.

Доктор політичних наук з університету Огайо (США) Агнар Хельгасон вивчав взаємозалежність внутрішньої політики держав і введення або збільшення ПДВ – і прийшов до висновку, що соціальні держави (тобто мають значні витрати) роблять ставку саме на податок на додану вартість. Що тут причина, а що наслідок – питання спірне.

США – єдина з розвинених країн, яка не має цього податку. Але коли при Обамі Вашингтон розширив доступ до медичного обслуговування і тим самим збільшив свої витрати, експерти відразу ж згадали про ПДВ. А за кілька років до цього, в 2005-му, радники Джорджа Буша охарактеризували ПДВ як «грошову машину» для держави. Згодом в англомовному середовищі це формулювання стала досить популярною.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість

Бізнес на ПДВ

Відшкодування або компенсація ПДВ з держбюджету – постійний супутник цього податку. Це також одна з найбільш суперечливих частин фіскальної політики держави.

Експорт виробленої в країні продукції, як правило, не обкладається ПДВ. Теоретично це дозволяє зробити експортований товар конкурентоспроможним: «на виході» він буде коштувати дешевше (на розмір ПДВ), ніж на внутрішньому ринку. Якщо врахувати, що величина даного податку коливається в межах 15-25%, різниця виходить істотна. Але зазвичай цим податком обкладають імпорт: так захищають вітчизняного виробника і компенсують недоотримані надходження від експорту.

З нульової ставки ПДВ для експортерів слідує, що вони винні державі менше, ніж держава – їм: по 20% від вартості раніше куплених експортером товарів. Так виникає потреба відшкодувати податок на додану вартість з державного бюджету, що і дає привід називати цей винахід XX століття самим корупційним з податків. Можливість отримання 1/5 від суми експорту з казни, тобто з «нічиїх» грошей, має відразу кілька корупційних ризиків.

По-перше, бюджет не гумовий, тому навіть сумлінний постачальник зацікавлений лобіювати своє право на відшкодування ПДВ.
По-друге, можна штучно завищити вартість товару і спробувати отримати компенсацію побільше.
По-третє, є спокуса провести експортну поставку лише на папері. У нашій країні серед лідерів за обсягами відшкодованого ПДВ – підприємства олігархів і компанії, близькі до впливових політиків. Надходження з бюджету для них часто можна порівняти з прибутком на внутрішньому ринку і навіть перевищують сплачені податки.

Відео «ПДВ: проблемні питання нарахування і сплати»:

Податок на додану вартість: Найскладніший

Відмінності систем відшкодування ПДВ від країни до країни залежать від внутрішнього законодавства, якості роботи фіскалів і корумпованості влади. Разом з тим податок на додану вартість – найскладніший для адміністрування; він вимагає великої роботи як від податківців, так і від платників. Якщо, скажімо, податок з продажів вимагає тільки одного розрахунку (5-10-15% від ціни продажу) і перекладу цієї суми в казну, то платник ПДВ повинен враховувати не тільки свої угоди, але і діяльність всіх контрагентів. Це змушує звертатися за допомогою до бухгалтерів та юристів. Але і вони не можуть гарантувати спокійне життя: проблеми у одного контрагента подібно до ефекту доміно «валять» наступних в цьому ланцюзі.

Вітчизняним критикам ПДВ варто поберегти сили: ніяких передумов для його скасування в найближчі роки немає. Еліта цю можливість публічно всерйоз не розглядає, і ніщо не вказує на зміну в поглядах «згори». Та й євроінтеграція однозначно протягне збереження ПДВ: він обов’язковий на території ЄС, і єврочиновники відстоюють уніфікацію податкових систем країн-учасниць.

Rating
( No ratings yet )
Like this post? Please share to your friends:
Роби Бізнес, Укр
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Підпишіться

Підпишіться

Підпишіться на новини нашого блогу. Без спаму. Листи не частіше 1 разу на місяць

You have Successfully Subscribed!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: