Мікробізнес

Мікробізнес

Різні життєві обставини підштовхують українців до відкриття свого, як прийнято називати, мікробізнесу. Зроблені вручну прикраси або сувеніри, домашня кулінарія, індивідуальний пошив одягу … Хоббі або просто наявні навички конвертуються в основний або додатковий заробіток. Чи може домашній бізнес, такий собі мікробізнес, перерости в щось більше і який існує вплив такої діяльності на економіку держави?

Зміст статті:

  1. Класика успіху;
  2. Перестрибнути з мікро у макро;
  3. Дві сторони медалі;
  4. Суспільство у виграші.

Класика успіху

Співрозмовниця нашого видання Анастасія почала свій швейний мікробізнес кілька років тому, ще в студентські роки. Правда, бізнесом спочатку це не було: дівчина шила для себе одяг, яку не могла купити, ділилася своїми успіхами в соцмережах … Так з’явилися перші замовлення. Спочатку від знайомих, потім – з різних куточків України, Росії, Казахстану, США, Норвегії.

Крім продажів через інтернет, Анастасія освоїла і офлайн-торгівлю: деякі її вироби присутні в асортименті вітчизняних шоурумів. Зараз кожна продана річ приносить майстрині від 900 до 1500 грн. – достатньо для того, щоб вважати недавнє вимушене заняття своєю основною справою. А починалася ця історія зі швейної машини, подарованої кимось із родичів.

Ця історія успіху близька до класичної для українського мікробізнесу. Старт – на мінімальній і вже наявної матеріальній базі, промо – сарафанне радіо, дистрибуція – через соцмережі, вуличну торгівлю або знайомих; якщо є значний прогрес – вихід на магазини, які все частіше виступають як маркетплейси: розкручують бренд торгового майданчика або цілої мережі, а потім залучають масу дрібних постачальників для реалізації продукції.

Перестрибнути з мікро-в макро

Інші історії, які ми могли б привести тут, дуже схожі на розказану, хоча і були б вони про самі різні, часом дивні, ніші. Головна принада, якою володіє мікробізнес: відносно невеликі гроші можна заробляти в прямому сенсі на чому завгодно. Від пошиття костюмів для сина, що займається бальними танцями, до постійних замовлень від групи танцівників. Від збору лікарських трав для торгівлі на ринках – до виготовлення фіточаю, який п’ють знаменитості, і до власної «плантації» корисних рослин.

Але стрибок від такої самозайнятості навіть до малого бізнесу дається важко. При нарощуванні виробництва доводиться залучати помічників, продукція перестає бути авторською, а значить, втрачає закладений автором стиль, а то і починає програвати в якості. Нарешті, мікробізнес рідко заробляє достатньо для істотних інвестицій в зростання.

І все ж вирости з мікробізнесу в бізнес гігантський – можливо! Важко сказати, чи є в цьому світі свої гуру, загальні для всіх домашніх ділків. Але якщо є, то це безперечно, тридцятирічний британець Фрейзер Доерті. У свої чотирнадцять він почав виробляти варення і джем, застосовуючи рецепти своєї бабусі – без консервантів і не додаючи в процесі цукор. На перших порах реалізував свій продукт сусідам і знайомим, потім перейшов на фермерський ринок і магазинчики. Тоді Доерті заснував компанію SuperJam і незабаром заробив свій перший мільйон. Сьогодні його «суперджеми» продають по всьому світу.

Мікробізнес
Мікробізнес
Мікробізнес

Мікробізнес: Дві сторони медалі

Скільки таких домашніх виробництв в нашій країні, підрахувати непросто. Тільки в українському сегменті Facebook – більше 10 тисяч сторінок, що продають усілякий хенд-мейд. За опитуваннями одного з порталів для пошуку працевлаштування, в 2016 році 20% працездатних громадян вважали себе «фрілансерами» постійно або тимчасово,  таку зайнятість вважали, як підробіток. Опитування Держстату, проведені за методологією Міжнародної організації праці у 2017 році, нарахували майже 23% активного населення країни, «зайнятого неформально». І нехай мова йде не тільки про мікробізнес, а й про нелегальну роботу, в будь-якому випадку можна говорити про сотні тисяч самозайнятих громадян, якщо не про мільйон.

В більшості своїй представники мікробізнесу не поспішають реєструватися як фізичні особи-підприємці і тим більше юридичні особи, працюють потай від фіскальної служби, дозвільних органів та правоохоронців. Це, безумовно, гандикап для домашнього підприємця: немає витрат не тільки грошей, але і часу і енергії на паперові питання. А продавати свої вироби в соціальних мережах можна і без офіційного оформлення.

Суспільство у виграші

Державні органи, на щастя нелегалів, не звертають уваги на домашнє підприємництво: занадто багатьох довелося б шукати і залучати до відповідальності, занадто клопітно було б доводити провину, та й «улов» вийшов би занадто дрібним. Тобто репутаційні втрати держави виявилися б несумірні з можливою вигодою.

Вивести мікробізнес з тіні могла б допомогти суттєва лібералізація законодавства щодо самозайнятих громадян: скасування ПДВ і податку на прибуток для них, скорочення загальної суми відрахувань до бюджету і необхідності контактувати з держорганами, звітності та іншого. Це була б справедлива компенсація з боку держави за те, що люди самі собі знаходять заробіток замість того, щоб випрошувати допомоги, і навіть роблять нехай невеликий, але внесок у ВВП і зростання економіки.

Не секрет, що в світовому досвіді саме малий бізнес вважається найбільш динамічним. Початківцям підприємцям не потрібно великих капіталовкладень для старту, вони адаптивні та мобільні. І навіть якщо монетизація хобі чи інших особистих навичок здатна прогодувати лише одну людину або його сім’ю, суспільство вже виявляється у виграші.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Rating
( No ratings yet )
Like this post? Please share to your friends:
Роби Бізнес, Укр
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Підпишіться

Підпишіться

Підпишіться на новини нашого блогу. Без спаму. Листи не частіше 1 разу на місяць

You have Successfully Subscribed!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: