Піца з собою

Піца на винос

Всупереч розхожій думці, що у нас «гірше далі нікуди» і краще шукати способи влаштовувати долю де-небудь за кордоном, Тимур після кількох років проживання в Європі повернувся на батьківщину, в тихе українське містечко, щоб відкрити свій маленький бізнес і «жити, як люди» - вдома і чесною працею. І у нього все вийшло! Формат «піца з собою» виявився більш ніж цікавим.Отже, скільки шматочків має бути у піци, щоб отримувати дохід не менше 50% від стартових вкладень в маленькій піцерії?

Зміст статті:

  1. Вибір дослідним шляхом;
  2. Вирішено, залишаюся;
  3. Перед відкриттям;
  4. Робота закипіла;
  5. Формат меню;
  6. Козир у рукаві;
  7. Перспективний заміс;
  8. У чотири руки.

Вибір дослідним шляхом

Вперше в Італії Тимур опинився в 16 років - сім'я прийняла рішення емігрувати. Спочатку хлопцю доводилося братися за різні підсобні підробітки, поки він дійсно не знайшов справу до душі - пекти хліб, робити піцу, працювати з тістом. Йому пощастило навчитися всім тонкощам справи в країні з кращими кулінарними традиціями і високою гастрономічною культурою. В окремих регіонах Італії піццайоло вельми навіть почесна професія, на кухнях ресторанів це особливий, дуже важливий фахівець і всіма шанована людина (не менше, ніж шеф-кухар всього ресторану). А вже якщо піццайоло вдається відкрити власний заклад, напевно його справа матиме успіх - навіть якщо спочатку не дуже занадиться з рекламою і маркетингом, славу піцерії принесе якість пропонованих страв. Хоча, як і в кожній професії, тут теж є свої плюси і мінуси. Власники ресторанів і піцерій не поспішають балувати своїх співробітників високими зарплатами, оскільки у них завжди є величезний вибір з числа бажаючих спробувати свої сили на новому місці. До слова, експрес-курсів піццайоло в Італії так само багато, як, наприклад, курсів з вивчення англійської в Україні.

За більш ніж 10 років проживання в країні ласкавого сонця Тимур кілька разів приїжджав в Україну назад. Бажання серця і деякі обставини весь час змушували робити вибір, в якій країні влаштуватися - тут або там, а потрібно було думати і про те, щоб організувати свою маленьку справу, що впевнено приносить стабільний дохід. Щоб не розповідали про всі принади організації справи за кордоном, а все ж без стартового капіталу і без будь-якого майна створити з нуля щось важко навіть громадянину країни. Нашому герою потрібно було ще і рішення цього питання, перш ніж намагатися взяти в банку кредит для старту.

Вирішено, залишаюся

Зваживши всі за і проти, вивчивши податкову політику і тут і там, прорахувавши ціну питання, а головне - прислухавшись до заклику власного серця, він вирішив не відриватися назовсім від коренів і повернувся в рідне містечко, невеликий районний центр недалеко від столиці. Родичі і друзі всіляко відмовляли хлопця від ризикової затії, кажучи, що навіть при найоптимістичніших прогнозах навряд чи вийде добре заробити. Одна з основних проблем, на яку вказували ті, кому вже довелося попрацювати в ресторанному бізнесі, - практично повна відсутність у більшості потенційних клієнтів елементарної культури харчування. А відповідно, і бажання платити за більш якісний продукт.

У своїй бізнес-ідеї Тимур твердо вирішив взяти за основу кращі традиції італійської кухні. Щоб не тільки в назві на вивісці, а перш за все в приготованих стравах відчувався високий кулінарний дух Італії.

«Для цього, правда, краще було б використовувати безпосередньо італійські продукти, - каже Тимур. - Дуже велика різниця, наприклад, в тому ж борошні: якщо у нас розділяють три сорти просто борошна пшеничного, то там, окрім декількох видів помелу, ще й кілька різних сортів пшениці».

Забігаючи наперед скажемо, що в пошуках гарної муки наш герой не зупинився до сих пір: у нас з'являється багато дрібних виробників, у яких можна відшукати дуже якісний продукт. Бракує тільки стабільності виробникам-початківцям, що могло б гарантувати успіх не одному підприємцю.

Піца з собою
Піца з собою

Перед відкриттям

Вибудовуючи власну бізнес-стратегію, Тимур добре розумів, що статус власника піцерії не гарантує високих заробітків і, можливо, на перших порах його зарплата буде навіть менше, ніж він заробляв по найму. Проте, досвід роботи в різних піцеріях показав, що максимально ефективно реалізувати свої кулінарні задумки по-справжньому можна лише у власному закладі.

Не маючи практично нічого для продажу молодому підприємцю треба було взяти кредит у розмірі 160 тис. грн. Інакше його піца з собою залишилася лише на папері. Ідея закласти квартиру батьків і, в разі провалу, залишитися без даху над головою відверто лякала. Але це був єдиний шанс зробити рішучий крок до мети. Як відразу розраховував Тимур, після початку роботи закладу можна було б перевести кредит, запропонувавши банку в якості застави обладнання та навіть сам бізнес, вже організований і такий, що приносить стабільний прибуток. Якраз цим він зараз і займається.

Частина кредитних грошей пішла на оплату оренди приміщення, яке тільки слід було перетворити в затишний гастрономічний заклад, і ремонт. Формат швидкої їжі, в якому планував працювати наш герой, не передбачає величезних площ і вигадливих інтер'єрів. Тому дизайн приміщення Тимур продумував сам. І особисто займався ремонтом приміщення - з метою заощадити чималу кількість грошей, нехай і втративши місяць-другий часу. Оскільки дане приміщення являло собою практично бетонну коробку, то робити довелося практично все: починаючи з проводки до укладання керамічної плитки. Кожна копійка кредитних грошей була чітко розпланована. Найменше відхилення могло поставити під загрозу весь проект.

Робота закипіла

У перервах між будівельно-ремонтними роботами Тимур займався пошуками обладнання. Головне - піч і хороший тістомісильник, обов'язково потрібен холодильник. Хотілося і красиву вітрину, і зручні обробний і вітринний столи. Дещо знайшлося у відмінному стані, але бувшому у використанні в кафе (пошуки на дошках оголошень в інтернеті зайняли чимало часу, але заощадили хорошу суму). Піч для піци Тимур знайшов на одній міжнародній кулінарній виставці. Незважаючи на те, що вона була зовсім новою і не використовувалася ніде, крім як демонструвала роботу на виставці тільки один день, власник погодився віддати її практично вдвічі дешевше. Доставити її з Європи через польський кордон допоміг знайомий перевізник. Ще одним приємним бонусом виявилася можливість абсолютно безкоштовно отримати від компанії Coca-Cola новий місткий холодильник для напоїв, який розмістився біля вітрини в залі. Єдина умова: дві полиці повинні займати тільки напої компанії, що надала це холодильне обладнання.

Приміщення як таке повинно мати можливість обладнати безпосередньо кухню, де і відбуваються всі таїнства з тістом, відокремлену від залу, в якому будуть гості вибирати свої улюблені страви. У залі піцерії досить одного-трьох столиків зі стільцями, невеликої барної стійки (чим може служити довга дошка-полка, прикріплена до стіни, з парою високих стільців поруч). Для невеликого перекусу і термінового втамування голоду цього цілком достатньо.

Ті три дні після трьох місяців облаштування, які наш герой витратив безпосередньо перед відкриттям своєї першої піцерії, здалися настільки довгими і нудними, що переживати і нервувати в годину «Ч» вже не довелося. Закупівля продуктів, одноразового посуду, підсвічування вивіски, гірлянда повітряних кульок, візитки, флаєри з меню, СМС-запрошення друзям-знайомим-приятелям з проханням поділитися запрошенням зі всіма.

Уже в першу годину відкриття інтерес до нового закладу проявили десятки нових клієнтів. За доброю італійської традицією, в перший робочий день всі частування в піцерії Тимур роздавав абсолютно безкоштовно. Великим сюрпризом для нашого героя стали захопливі компліменти недавніх скептиків, які тепер всерйоз стверджували: неперевершені кулінарні здібності хлопця гарантують успіх справи.

Піца з собою
Піца з собою

Формат меню

Важко сказати, наскільки легко чи складно відкривати заклад громадського харчування в форматі швидкої їжі, та ще й з меню іноземної кулінарної традиції. З одного боку, італійська кухня знайома нашому споживачеві і піцу давно полюбили, напевно, більше, ніж вареники. З іншого - чимала кількість піцерій, переважно в форматі ресторанів середньої цінової категорії і дорогих, складають конкуренцію, кидаючи виклик, але в той же час опосередковано допомагають продажу піци шматочками в подібних маленьких піца-барах. На відміну від великих піцерій ресторанного типу, основна ідея нового закладу полягала в тому, щоб обслужити якомога більшу кількість клієнтів за менший проміжок часу.

Один з аспектів, що гарантують успіх подібного закладу, - місце розташування. Нашому герою пощастило знайти приміщення поблизу автобусної станції і автозаправки - тут завжди багатолюдно, а мігруючи між селищами і столицею, на пересадковій станції багато кому хочеться перекусити. Ще один основний аспект - безпосередньо меню.

«Треба бачити той подив і здивування, яке викликає піца з собою з картоплею, з листочками розмарину або з ще якимсь всього лише одним інгредієнтом, - ділиться враженням Тимур. - І хоча в Італії це звичайна справа, нашій людині здається, що «нема за що платити» або «зовсім нічого їсти»... Але варто тільки спробувати - і від надзвичайно приємного післясмаку розігрується такий апетит, що в наступний раз хочеться взяти ще шматочок добавки».

Піца з собою: Козир у рукаві

Сам Тимур вважає, що головний козир його успіху - доступність ціни. Великі ресторани і послуга доставки піци зробили свою справу - привчили до нової страви та її різноманітності. Але в той же час, щоб поласувати шматочком «Дьябло» або «Маргарити», потрібно шукати привід зустрітися з друзями, адже самому з’їсти з півкіло піци не так вже й просто, та й дорогувато (100-350 грн., в залежності від начинки і націнки ресторану). А ось з'їсти невеликий шматочок з улюбленою начинкою, витративши лише 20-40 грн., цілком можна дозволити собі хоч кожен день. До того ж ще можна і вибрати напій на свій смак: сік в асортименті, лимонади, коштують практично так само, як і в магазині (тоді як в ресторанах доводиться переплачувати).

Як жартують друзі нашого героя, його успіх пахне на всю округу. А як же, аромат свіжоспеченої піци не тільки заманює відвідувачів, а й панує в тих маршрутних автобусах, що відправляються з автостанції.

«Кращої реклами і не придумаєш, - каже Тимур, - коли один відвідувач розповідає свої враження десяти і навіть більше таким, хто ще не заходив до нас».

Коли люди бачать, що піццайоло дістає з печі тільки що підоспілу піцу, неодмінно вибирають гаряченький шматочок. І тут же розуміють: в цьому закладі завжди виключно свіжий продукт. Що ще потрібно, щоб ствердно заявляти про якість?

Перспективний заміс

Вкладаючи душу в справу, Тимур щодня дарує жителям свого містечка і його околиць невеличку частинку Італії, і судячи по щоденному наповненню закладу, ідея спрацювала на всі 100%. Для тих, кому «піца на бігу» незвична, Тимур склав окремо «пиріжкове меню» - і його пиріжки з різноманітним начинням за один тиждень перемогли у нерівній конкурентній боротьбі з продавцями простеньких пиріжків у автостанції.

В кінці літа Тимур символічно відсвяткує перший рік роботи. Символічно - тому що ще залишається неоплаченим кредит. Та й справи йдуть ще не так, як хотілося б. Спочатку піццайоло розрахував, що за день зможе випекти з півсотні великих піц, у кожної з яких - 12-16 шматків (хоча можна і більше, якщо буде попит). При середній ціні за шматочок 30 грн., то дохід за день складе приблизно 2000 гривень. Якщо так працювати кожен день, продаючи все дочиста, то за рік-півтора можна розрахуватися за кредитом. Однак різні обставини вносили свої корективи в бізнес-план. Нестабільні ціни на продукти і їх сезонна мінливість - перша сходинка проблем, об яку спіткнувся наш герой.

«Покупцеві важко пояснити, чому сьогодні шматок такої ж піци, яку він брав вчора, коштує майже вдвічі дорожче», - говорить Тимур.

Середньомісячна виручка нашого героя за рік зросла, але поки недостатньо, щоб сміливо розлучитися з боргами. Перший рік роботи показав сильні і слабкі сторони підприємства. У різні дні наш герой випікає різну кількість кілограмів тіста. Як не дивно, у вихідні дні менше, ніж в робочі (просто тому, що в місці розташування піцерії у вихідні дні набагато менше народу). Та й працюючи самостійно, без помічників, не просто збільшити дохід. Хоча можливості для цього є.

Стаття витратСума, грн
Оренда приміщення6000
Ремонтні роботи35000
Придбання обладнання (піч, тістоміс, холодильник та ін.)80000
Закупівля продуктів10000
Реклама2000
Інша18000
РАЗОМ151000

У чотири руки

Насамперед піццайоло-підприємець має намір знайти помічника, що будет так само добре справлятися з тістом. Щоб його працю оплачувати гідно, Тимур в останні півроку сформував невеликий фонд майбутньої заробітної плати. Ну а вже якщо додадуться робочі руки, можна сміливо розширювати асортимент. І крім піци, підприємець буде пропонувати своїм відвідувачам хліб з хрусткою скоринкою, живий, на заквасці (а не на дріжджах).

«Такий хліб аж ніяк не закордонна дивина, - розповідає Тимур, - його пекли ще мої бабусі в печі, так що напевно багатьом землякам вдасться згадати смак дитинства».

Чи вдасться привнести з італійської гастрономічної культури звичку кожен ранок зустрічати свіжоспеченим хлібом, стане зрозуміло вже найближчим часом

Дуже поганоПоганоНормальноДобреВідмінно (2 оцінок, середнє: 5,00 з 5)
Loading...
Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: